Вимоги до сучасного уроку літератури

Вимоги до сучасного уроку літератури

           І. Дидактичні вимоги до сучасного уроку

              1.  Чітке формулювання освітніх завдань у цілому та його складових елементів, їхній зв'язок із розвиваючими і виховними завданнями.

               2.  Визначення оптимального змісту відповідно до вимог навчальної програми і цілей уроку, із урахуванням рівня підготовки й підготовленості учнів.

               3.  Прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань,  сформованості умінь і навичок як на уроці, так і на окремих його етапах.

               4. Вибір найраціональніших, оптимальних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю. Вибір форм  організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні  учнів.

               5.   Реалізація на уроці всіх дидактичних принципів.

               6.   Створення умов для успішного навчання учнів.

               ІІ.     Психологічні вимоги до уроку.

               1.     Психологічна мета уроку:

               1) Проектування   розвитку   учнів   у   межах вивчення конкретного навчального предмета і конкретного уроку.

               2)   Врахування в цільовій настанові уроку психологічної задачі, вивчення теми і результатів, досягнутих у  попередній  роботі.

               3) Передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів.

              2. Стиль уроку:

              1) Визначення змісту і структури уроку відповідно до  принципів розвиваючого навчання.

             •    співвідношення навантаження на пам'ять учнів і їхнє мислення;

              •     визначення обсягу і відтворюючої діяльності;

              •  планування засвоєння знань у готовому вигляді ( зі слів  учителя, з підручника,    посібника) і в процесі самостійного пошуку;        

              •   виконання вчителем і учнями проблемно - евристичного  навчання (хто ставить проблему, формулює її,  хто вирішує);

              • облік контролю, аналізу й оцінки діяльності школярів, здійснюваних  учителем, а також взаємної критичної оцінки, самоконтролю і самоаналізу учнів;

              •  співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі,  що  викликають позитивні почуття в зв'язку з проблемною роботою,  установки, що стимулюють

інтерес, вольові  зусилля до подолання труднощів  і примусу (нагадування про оцінку, різні зауваження, нотації).

            2)  Особливості самоорганізації вчителя:

              •  підготовленість до уроку - головне усвідомлення психологічної мети і внутрішня готовність до її здійснення;

              • робоче самопочуття на початку уроку й у ході його (зібраність, співнастроєність з темою і психологічною метою уроку, енергійність. Наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці);

              •  педагогічний такт (випадки прояву);

              • психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування, діловий контакт тощо);

              3.  Організація пізнавальної діяльності учнів:

             1)       Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної
роботи, мислення й уяви учнів:

              • планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об'єктів і явищ, їхнього мислення;

              •    використання установок у формі переконання;

              •     планування умов стійкої уваги і зосередженості учнів;

вправи.

              2)      Організація діяльності мислення й уваги учнів у процесі
формування нових знань і умінь:

              •  визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на рівні конкретно-почуттєвих уявлень, понять, що узагальнюють образи, «відкриття», «висновки»);

              •  опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, рівнів

розуміння, створення нових образів під час організації розумової діяльності й уяви учнів;

              • планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення задач, використання задач з відсутніми і зайвими даними, організація інтелектуальних утруднень у ході самостійних робіт, ускладнення завдань із метою розвитку пізнавальної самостійності учнів);

              • керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного,    пояснювального   до   узагальнюючого, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати й робити висновки;

              •  використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання добору і систематизації матеріалу, а також обробці оформлення роботи).

              3)  Закріплення результатів роботи:

формування навичок шляхом вправ;

навчання перенесенню раніше засвоєних умінь і навичок на нові    умови    роботи,    попередження    механічного перенесення.

           4.   Організованість учнів:

              1) Ставлення учнів до навчання, їхня самоорганізація і рівень розумового розвитку.

              2) Урахування   рівня   навченості   під   час визначення сполучення індивідуальних,  групових і фронтальних форм роботи учнів на уроці.

              5.      Врахування вікових особливостей учнів:
              1)  Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей

учнів.

              2)  Підбиття підсумків уроку з урахуванням сильних і слабких учнів.

              3)  Диференційований підхід до сильних і слабких учнів.

              ІІІ. Гігієнічні вимоги до уроку

              1.  Температурний режим.

              2.  Фізико-хімічні     властивості     повітря     (необхідність провітрювання тощо).

               3.  Освітлення.

               4.  Попередження втоми і перевтоми.

               5. Чергування видів діяльності (зміна слухання, виконання обчислювальних, графічних і практичних робіт).

               6.  Своєчасне і якісне проведення фізкультхвилинок.

               7.   Дотримання правильної робочої пози учня.

               8.   Відповідність росту школяра класних меблів.

               ІV. Вимоги до техніки проведення уроку

               1.  Урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання  і виховувати потребу в знаннях.

               2.  Темп і ритм повинні бути оптимальними, дії вчителя й учнів - завершеними.

               3.     Необхідний повний контакт у взаємодії вчителя й учнів на
уроці,   необхідно   дотримуватися   педагогічного   такту   і педагогічного оптимізму.

               4.     Повинна   домінувати   атмосфера   доброзичливості   й ефективної творчої праці.

              5.      Варто змінювати види діяльності учнів, оптимально сполучати різні
методи й прийоми навчання відповідно до рівня працездатності учнів залежно від дня
тижня, порядкового номера уроку, навальної дисципліни, типу і виду уроку.
              6.      Потрібно забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму школи.

               7.     Учитель повинен забезпечити активне навчання кожного школяра.

    Отже, психолого-педагогічні та техніко-гігієнічні вимоги до сучасного уроку зводяться до дотримання таких узагальнених положень:

              1.  Точне і творче виконання програмно-методичних вимог до уроку; чітке визначення типів уроку і його місце в темі, бачення особливостей кожного уроку.

            2.  Врахування реальних навчальних можливостей різних класів або груп, цілеспрямована ліквідація прогалин в знаннях.

            3. Обміркування та вирішення в єдності завдань освіти,  виховання, психологічного розвитку.

            4.   Вибір раціональної структури та темпу проведення уроку,  що забезпечують вирішення поставлених завдань і продуктивне  використання часу уроку: «Цілі визначають тип уроку. Тип уроку визначає його структуру, структура - розподіл часу на різних етапах».

              5.  Забезпечення практичної і профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реальних можливостей щодо використання учнями знань, умінь, навичок, що вони отримали, із метою попередження формального засвоєння теорії.

              6.  Концентрація уваги учнів на важливих наукових поняттях, висновках, правилах світоглядних і виховних ідеях;  виділення об'єкта міцного засвоєння
Зв'язок змісту уроку з життям, практикою і особистим життєвим досвідом учня;
використання міжпредметних зв'язків із метою формування цілісної наукової
картини світу в інтересах економії часу.

              7.      Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок активних, інтенсивних методів; використання на уроці оптимального поєднання різних методів.

              8.      Поєднання колективної форми роботи з груповими та індивідуальними.

              9.      Здійснення на основі діагностики навчальних можливостей диференційованого підходу до учнів із акцентом на надання диференційованої допомоги учням із різним рівнем підготовки з предмета.

              10.    Формування в усіх учнів активного ставлення до навчальної   діяльності, 
   навичок   раціональної організації навчальної праці безпосередньо на уроці.

              11.    Спілкування з учнями на основі поєднання вимогливості з повагою
до особистості.

              12.    Розвиток кабінетної системи навчання відповідно до вимог    науково-технічного  процесу:    ціле    відповідність, раціональне і комплексне використання
 різних засобів навчання (підручників, наочних посібників, ТНЗ, засобів інформації, ЕОТ)

              13.    Удосконалення сприятливих для роботи гігієнічних та
естетичних умов.

              14.   Визначення змісту і  обсягу  домашніх урахуванням часу, який

необхідний на їх підготовку; якщо необхідно, коментувати методики їх виконання, намагатися, щоб навчання здійснювалося на самому уроці, а обсяг домашнього завдання скорочувався (там, де це можливо).

               15. Чітке дослідження задуму і одночасна готовність  гнучко перебудувати його хід при зміні навчальної ситуації, вміння переходити до реалізації запасних методичних варіантів.

               16.   Виявлення в ході самоаналізу результатів навчання, виховання, розвитку,
які отримали на уроці; порівняння їх із поставленими учителем завданнями, знаходження важливих причин недоліків і успіхів; урахування результатів самоаналізу при плануванні наступних уроків.